Баланс – звіт, що об’єднує. Що корисного він може дати малому бізнесу?

Звіт «Баланс» – це відображення бізнесу в цілому, як у дзеркалі. Він уособлює в собі рівновагу та цілісність усієї діяльності. Якщо Баланс сходиться, значить облік ведеться правильно, все обліковується на своїх місцях, нічого не загублено та не випущено з уваги. Він зводить та об’єднує результати первинного обліку всіх регістрів. Це своєрідний індикатор.

До речі саме слово «Баланс» (англійською «Balance») є похідним від латинського «bilanx», що означає ваги, рівновага, урівноваження. Ще в Стародавньому Світі за допомогою балансу, як звіту, контролювали співвідношення між надходженнями та видатками цінностей та засобів обігу. А появу звіту «Баланс», що ґрунтується на подвійному записі, по аналогу сьогоднішнього, відносять до середини XIV століття. Перші згадки з’явились в Італії, Голландії та Німеччині. Основоположником звіту, більшість науковців, вважають італійського математика Л. Пачолі, який описав правила подвійного запису у своєму Трактаті «Про рахунки та записи» (1494 рік).

Суть подвійного запису статей Балансу полягає у тому, що він складений із двох частин, активу та пасиву, підсумки яких мають дорівнювати один одному. У розділі активу відображені господарські засоби у розрізі груп, а у розділі пасиву - джерела формування цих господарських засобів. «Актив» латинською «actio», означає діяльність, діяти, дійовий, а «пасив» латинською «passiv» означає бездіяльний, утримуваний.

До прикладу, якщо нам відвантажили продукцію за яку ми не розрахувались, то в активах у нас буде збільшення товарно-матеріальних цінностей, а в пасивах буде збільшення кредиторської заборгованості на суму відвантажених товарів. Збільшення товару відбулось із такого джерела формування, як кредиторська заборгованість.

Якщо ж ми отримали прибуток від реалізації товарів, робіт чи послуг, як фінансовий результат діяльності, а контрагенти з нами ще не розрахувались, то у пасивах Балансу збільшується нерозподілений прибуток, у активах зменшується частина товарно-матеріальних цінностей та збільшується дебіторська заборгованість на суму боргу нам, за реалізовані товари, роботи чи послуги. Коли контрагент розрахується, то в активах зменшиться дебіторська заборгованість та збільшиться суму грошові кошти. Грошові кошти виникли із такого джерела формування, як нерозподілений прибуток.

Таким чином зберігається баланс Активів та Пасивів.

Досвідчений користувач Балансу може легко оцінити поточний стан бізнесу, побачити які компанія має активи та зобов’язання, наскільки бізнес стійкий чи хиткий, який потенціал, та чи ефективно ведеться діяльність. Вміння читати та аналізувати Баланс відкриває потужні можливості контролю підприємницької діяльності.

Balance – головний серед трьох основних управлінських звітів

Баланс, як фінансову регламентовану звітність, в обов’язковому порядку складають більшість юридичних особи, незалежно від того знаходяться вони на загальній системі оподаткування чи на єдиному податку. У більшості випадків, коли підприємство веде облік активів, має найманих працівників — воно складає балансову звітність та надсилає до податкової. Форма балансової звітності є чітко регламентованою: маленькі та мікропідприємства користуються для складання звітності П(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність», а великі підприємства керуються П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Та окрім фінансової, за потреби, зводять ще й управлінський Balance, який, по суті, формується за тими ж принципами та основною структурою, що й регламентований фінансовий баланс.

Щодо фізичних осіб підприємців (ФОПів) на спрощеній системі, то якщо обрано 1 або 2 групу єдиного податку, то складати та подавати Баланс, як фінансову звітність – не потрібно. Багато хто з ФОПів малого бізнесу не складає його і у форматі управлінської звітності, обмежуючись лише CashFlow та P&L. Хоча дуже даремно. Ті підприємці, які все ж таки складають Balance у форматі управлінської звітності, мають більшу маневреність щодо фінансового аналізу та бачать ширшу картину фінансового стану свого бізнесу.

Balance формується за наступними принципами:

• автономності (суб’єкт господарювання (сам бізнес) повинен бути відокремлений від власника, тобто майно та зобов’язання власника бізнесу не повинні бути відображеними у звітності);
• безперервності (ведення діяльності не зупинятиметься);
• періодичності (розподіл діяльності на певні періоди);
• історичної собівартості (активи оцінюють, виходячи з фактичних витрат на їх виробництво чи придбання);
• повного висвітлення (наявність максимальної інформації, що має вплинути на прийняття управлінських рішень);
• послідовності (кожного звітного періоду підприємство має дотримуватись однієї і тієї ж обраної облікової політики);
• обачності (повинні вказуватись фактичні дані, без завищення чи заниження);
• єдиного грошового вимірника (відображення всіх операцій підприємства в єдиній грошовій одиниці).

Не даремно Balance вважається головним серед трьох основних управлінських звітів. У ньому міститься інформація про результати усіх без виключення проведених операцій на певну дату у грошовому виразі. Balance включає в себе дані із двох інших управлінських звітів.

Залишок грошових коштів за CashFlow має дорівнювати показнику статті активу Балансу «Гроші та їх еквіваленти», а фінансовий результат (чистий прибуток чи збиток) звіту P&L має дорівнювати різниці показників пасиву Балансу «Нерозподілені прибутки чи збитки» на кінець та початок звітного періоду.

Звіт складається з активів (матеріальні та нематеріальні цінності, грошові кошти та дебіторська заборгованість) і пасивів (власний капітал та кредиторська заборгованість (зобов‘язання)). Валюта Балансу - підсумки активів та підсумки пасивів, мають рівнятись. Записати для наочності можна таким рівнянням:

Активи = Власний капітал + Зобов’язання

У свою чергу активи поділяють на три основні групи, а пасиви на чотири. Кожна група поділяється на підгрупи в кількості та з мірою деталізації, що необхідна індивідуально для кожного окремого бізнесу.

В тому й полягає, на відміну від фінансового, зручність управлінського Балансу, що його форму можна більш чи менш деталізувати під потреби користувачів та специфіку діяльності. Та основний кістяк залишається загальноприйнятим.

Основна структура виглядає наступним чином:

Активи:

І. Необоротні активи (наводять необоротні активи за первісною вартістю, в тому числі виділяють накопичену амортизацію, а у підсумок балансу виводять залишкову вартість, яка дорівнює різниці між первісною вартістю та накопиченою амортизацією):

• нематеріальні активи (програмне забезпечення, об‘єкти авторських прав, ноу-хау, торгові марки, знаки для товарів і послуг, тощо);
• незавершені капітальні інвестиції (незавершені капітальні інвестиції в будівництво та реконструкцію, устаткування для монтажу);
• основні засоби (машини та обладнання, будівлі та споруди, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, земельні ділянки, багаторічні насадження, робочий та продуктивний скот, інші основні засоби);
• довгострокові біологічні активи (приплід, молоко, вовна та ін.);
• довгострокові фінансові інвестиції (з терміном інвестування більше року);
• інші необоротні активи (з терміном використання більше року)

ІІ. Оборотні активи:

• запаси (витрати на незавершені роботи чи послуги, витрати на незавершене виробництво, сировина, матеріали, напівфабрикати, запасні частини, готова продукція за собівартістю, товари для продажу);
• поточні біологічні активи (тварини на відгодівлі, звірі та птиці, зернові, овочеві та інші культури);
• дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги (заборгованість покупців чи замовників за реалізованими їм товарами, роботами чи послугами);
• дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом (заборгованість, визнана фінансовими та податковими органами, зокрема за лікарняними та ін.);
• інша поточна дебіторська заборгованість (не більше року);
• поточні фінансові інвестиції (на строк не більше року);
• гроші та їх еквіваленти, які можна використати протягом року (грошові кошти на поточних та інших рахунках в банках, готівка в касі, грошові кошти в дорозі, електронні гроші, еквіваленти грошей);
• витрати майбутніх періодів, які будуть віднесені до витрат у наступних періодах (оплата страховки, передплата на періодику чи програми, передплата оренди);
• інші оборотні активи.

ІІІ. Необоротні активи, утримувані для продажу та групи вибуття

• Групи непоточних чи поточних матеріальних чи нематеріальних
• активів, фінансові активи, довгострокові та поточні зобов’язання,
• тощо, яких планується позбутися чи розподілити між учасниками,
• зокрема в результаті припиненої діяльності.

Пасиви

І. Власний капітал

• зареєстрований (пайовий) капітал (статутний капітал, фактичні внески власників, внески засновників понад статутний капітал);
• додатковий капітал (дооцінка необоротних активів та безоплатно отримані необоротні активи);
• резервний капітал (резервні фонди, що створені за рахунок нерозподіленого прибутку);
• нерозподілений прибуток (непокритий збиток) (накопичений фінансовий результат, що має дорівнювати сумі нерозподіленого прибутку на початок періоду та підсумку P&L; непокритий збиток наводиться в дужках або з мінусом та вираховується при визначенні підсумку));
• неоплачений капітал (заборгованість власників за внесками до статутного капіталу; наводиться в дужках або з мінусом та вираховується при визначенні підсумку)

**ІІ. Довгострокові зобов’язання, цільове фінансування та забезпечення **

Заборгованість підприємства більше року за кредитами, позиками та іншими зобов’язаннями, залишки грантів та цільового фінансування з бюджету, суми забезпечення для відшкодування виплат відпусток, виконання гарантій, тощо.

ІІІ. Поточні зобов’язання

• короткострокові кредити банків (сума до погашення на протязі року в тому числі проценти на дату погашення);
• поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (частина довгострокової заборгованості, що має бути погашена на протязі року);
• поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги (сума заборгованості постачальникам та підрядникам);
• поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом (заборгованість за податками);
• поточна кредиторська заборгованість за розрахунками зі страхування (заборгованість з єдиного соціального внеску, страхування, індивідуально страхування працівників);
• поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з оплати праці (заборгованість за нарахованою та ще не виплаченою оплатою праці, заборгованість за депонованою заробітною платою);
• доходи майбутніх періодів (отримані авансові платежі за оренду майбутніх періодів, передплата підписки за майбутні періоди, виручка від продажу квитків за майбутні періоди, абонплата за майбутні періоди, тощо);
• інші поточні зобов‘язання (заборгованість, що не включена до інших статей, зокрема за одержаними авансами, за дивідендами, заборгованість іншим пов’язаним сторонам (в тому числі працівникам за витратами на відрядження та інше), тощо);

ІV. Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття Зобов’язання, що безпосередньо відносять до цих активів.

Показники звіту наводять на початок та на кінець звітного періоду.

Для зведення балансу доречно вести регістри первинного обліку у розрізі статей, де виводяться залишки матеріальних та нематеріальних активів, накопичена амортизація та заборгованості.

Якщо на підприємстві ведеться бухгалтерський облік, то частину даних можна взяти з регістрів бухгалтерського обліку. Для цілей управлінського обліку на відміну від бухгалтерського можна створити власні нерегламентовані регістри, що будуть зручні для використання користувачами.

Наведемо наглядний приклад управлінського Балансу малого підприємства, адаптований для аналізу (статті балансу, що не використовуються, показувати не будемо) в тис. грн.:

Розглянемо тепер, як можна використати показники Балансу у фінансово-економічному аналізі та для яких цілей.

Ведуча роль звіту Balance у фінансово-економічному аналізі

Для успішного розвитку та масштабуванню бізнесу потрібно бути достатньо конкурентоздатним та цікавим для залучення інвестицій (чи то грантових, чи то кредитних, чи партнерських). Досягти цього можна завдяки стабільному фінансовому стану, що означає:

• достатність засобів для ведення діяльності (немає дефіциту ресурсів);
• ефективне їх розміщення (має збільшуватись прибуток);
• достатня кредитоспроможність (здатність розраховуватись за кредитами);
• достатня платоспроможність (здатність розраховуватись за зобов’язаннями в строк);
• достатня ліквідність (здатність активів швидко перетворюватись у грошові кошти).

Для того, щоб утримувати стабільний фінансовий стан, потрібно регулярно його оцінювати з метою виявлення погіршення, та оперативного прийняття доцільних управлінських рішень щодо коригування ситуації.

Фінансово-економічний аналіз є потужним інструментом щодо оцінки фінансового стану та вивчення тих чи інших чинників, що негативно чи позитивно впливають на діяльність бізнесу. Матеріалом для проведення аналізу слугує управлінська звітність, флагманом якої виступає Баланс.

В процесі вивчення фінансового стану за показниками звіту, використовують такі види аналізу:

• горизонтальний (вивчення показників статей Балансу за декілька періодів, щоб оцінити динаміку абсолютних і відносних змін);
• вертикальний аналіз (розрахунок питомої ваги окремих показників статей у загальній сумі валюти Балансу, який проводять, щоб дослідити структуру активів і пасивів з метою визначення та прогнозування змін у складі майна та капіталу);
• коефіцієнтний аналіз (визначення співвідношень між окремими статтями Балансу з метою оцінки їх нормативності та порівняння з аналогічними даними своїх показників попередніх періодів, показників конкурентів, середньогалузевих показників, та дослідження причин змін фінансового стану бізнесу, конкурентоспроможності, та визначення рейтингового місця серед інших аналогічних компаній).

Використовуючи горизонтальний аналіз, дослідимо загальні зміни статей Балансу за прикладом, наведеним вище. Як бачимо, підсумки активу та пасиву Балансу рівняються, а це значить, що облік ведеться точно і нічого не втрачено з виду. Прoте загальна валюта балансу поточного періоду порівняно з минулим зменшилась, а стабільний фінансовий стан має характеризувати постійне збільшення. Та цей показник може бути орієнтовною (неточною) оцінкою, адже слід досліджувати за рахунок чого відбулись такі зміни, проаналізувати інші статті балансу.

Як результат бачимо, що на дані зміни значно вплинуло

• зниження за довгостроковими кредитами, що є позитивним,
• зниження поточної кредиторської заборгованості,
• зниження дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом, що є теж позитивним,
• зниження необоротних активів,
• збільшення грошових коштів,
• збільшення дебіторської заборгованості за товари роботи та послуги, що не є позитивним,

як результат значне збільшення прибутку, що є гарним результатом діяльності.

Хочеться зазначити «золоте правило економіки»:

1 < темп приросту власного капіталу < темп приросту об’єму реалізації < темп приросту чистого прибутку

Підставимо відповідні коефіцієнти та **прослідкуємо відповідність. **Щоб розрахувати темп приросту об’єму реалізації, беруть дані зі звіту P&L. Таким чином, якщо у поточному році об’єм реалізації склав 1793,7 тис. грн., а у минулому році був 567,8 тис. грн., то даний коефіцієнт приросту складе 3,16 тис. грн. Тепер, підставивши усі необхідні коефіцієнти приросту, перевіримо:

1 < 2,54 < 3,16 < 6,33

Як бачимо, нерівність** відповідає правилу**, а це значить, що відбулись позитивні зміни. Те, що коефіцієнт темпу приросту власного капіталу 2,54 більше 1 (1 < 2,54) свідчить про зростання економічного потенціалу підприємства. Темп приросту власного капіталу менший за темп приросту об’єму реалізації (2,54 < 3,16), що свідчить про ефективність використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Темп приросту об’єму реалізації менший за темп приросту чистого прибутку (3,16<6,33), свідчить про зниження загального обсягу витрат підприємства, оптимізації технологічних процесів та взаємовідносин з контрагентами.

Про те, щоб більш точно оцінити фінансовий стан бізнесу, потрібно проводити ще вертикальний аналіз у поєднанні з аналізом за коефіцієнтами.

Існує багато методів оцінки за коефіцієнтами по Балансу. Ми розглянемо методику рейтингового оцінювання на основі системи показників (с.41), що характеризують ліквідність, фінансову стійкість, платоспроможність та інвестиційну привабливість.

Система показників для проведення рейтингового оцінювання фінансового стану:

1. Коефіцієнт автономії – характеризує незалежність від позикових коштів та показує частину коштів у загальній сумі усіх коштів підприємства. Нормативне значення високого рівня >0,5. 2. Коефіцієнт покриття – показує достатність ліквідних активів для погашення мобільних пасивів. Нормативне значення високого рівня >2,0. 3. Коефіцієнт термінової ліквідності – оцінює можливість погашення підприємством короткотермінових зобов’язань у разі його критичного стану. Нормативне значення високого рівня >0,8. 4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності – показує, яку частину короткострокової заборгованості може погасити підприємство найближчим часом за рахунок наявних грошових коштів. Нормативне значення високого рівня >0,2. 5. Рентабельність активів – характеризує ефективність використання всього майна підприємства (має бути тенденція до зростання). Нормативне значення високого рівня >0,1.

6. Рентабельність власного капіталу – характеризує ефективність використання, вкладеного в підприємство, власного капіталу. Нормативне значення високого рівня >0,15.

7. Коефіцієнт фінансової стійкості – показує, яка частина активу фінансується за рахунок стійких джерел. Нормативне значення високого рівня >1,0. 8. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами – характеризує достатність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства. Нормативне значення високого рівня >0,25. 9. Коефіцієнт поточних зобов’язань – визначає питому вагу поточних зобов’язань у загальній сумі джерел формування запасів. Нормативне значення високого рівня >0,5. 10. Коефіцієнт довгострокових зобов’язань – визначає частину довгострокових зобов’язань у загальній сумі джерел формування запасів. Нормативне значення високого рівня <0,2.

Зведена таблиця нормативних значень показників

Проведемо на прикладі** рейтинговий аналіз фінансового стану**, використовуючи для розрахунку показників, дані з Балансу, наведеного вище.

Розглянувши коефіцієнти, та порівнявши за два періоди, можна зазначити, що в минулому періоді фінансовий стан підприємства був критично незадовільним, практично з відсутністю перспектив щодо його стабілізації.

Прослідковується критична недостатність власних оборотних коштів для ведення діяльності, на що вказує коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами (Кзвоз) (підприємство має великі довгострокові зобов’язання).

Проте за рахунок ефективного використання власного капіталу, що видно із високого показника рентабельності власного капіталу (Рвк), наявності більшої частини короткострокових зобов’язань в загальній сумі зобов’язань (Кпз), та збільшення об’єму реалізації у три рази, у підприємства з’явились потенційні можливості щодо подолання фінансової напруги, хоча воно ще знаходиться у зоні підвищеного ризику.

В поточному періоді у порівнянні з минулим фінансовий стан значно підвищився. Підприємство вийшло на середній рівень незалежності від позикових коштів, про що свідчить коефіцієнт автономії (Ка), піднялась на високий рівень ефективність використання власного капіталу (Рвк) та власних активів (Ра), знизились довгострокові зобов’язання, як показують коефіцієнти поточних (Кпз) та довгострокових (Кдз) зобов’язань.

Таким чином, якщо підприємство продовжить і надалі ефективно використовувати власні ресурси та підвищувати продажі, то в нього є шанс вийти на стабільний рівень, стати інвестиційно привабливим та продовжити розвиватись.

Підсумуємо

Саме малий бізнес на сьогодні є рушійною силою економіки у важкі часи. На сьогодні існує багато Державних та Європейських програм, направлених на підтримку та розвиток малого бізнесу. А це і гранти, і пільгові кредити, і зацікавлені інвестори, і санатори.

Таким чином, щоб мати змогу самому бізнесу конкурентно розвиватись та залучати додаткові інвестиції з метою масштабування та зростання, потрібно прагнути та досягати високого рівня фінансової стійкості, а це:

• достатня ліквідність;
• достатня платоспроможність;
• достатня кредитоспроможність;
• достатня ділова активність;
• відсутність ризиків банкрутства.

Як ми дослідили, центральним інструментом у процесі досягнення високого фінансового стану підприємства є проведення фінансово-економічного аналізу за статтями Балансу, тому його складання для малого бізнесу - особливо важливо. Це основа для прийняття доцільних управлінських рішень та вирішення ряду ключових задач.

Можливості FinDrive при роботі з Balance

Генерація звіту Баланс здійснюється з лівого бокового меню (іконка з двох букв “BS”, скорочення від слову Balance Sheet). Система дозволяє створювати баланс станом на “зараз” або за певний період у різних валютах.

Керуючись тим, що Баланс являє собою “фотографію” фінансового стану бізнесу, на цій сторінці будуть зберігатись усі баланси, які ви сформували.

Логіка формування Балансу

Баланс формується на базі заведених у систему даних, а саме:

• Сукупності грошей на рахунках
• Сукупності дебіторської заборгованості (сукупність вихідних інвойсів у належних статусах)
• Сукупності Необоротних активів
• Стартового капіталу
• Нерозподіленого прибутку поточного та минулих періодів
• Сукупності довгострокових та короткострокових зобов’язань
• Сукупності кредиторської заборгованості
• Сукупність авансів отриманих від клієнтів

У FinDrive звіт Баланс представлено у спрощеній формі, функціоналу якого може не вистачати для потужного бізнесу, але ми кожного дня вдосконалюємо систему. Станом на січень 2025 року система не дозволяє генерувати консолідований Баланс для декількох юридичних осіб одночасно.