Класифікація витрат в управлінському обліку

24-е жовтня 2024 р. 09:00

Із нічого виникає тільки нічого. Щоб отримати дохід, в любому випадку, потрібно понести витрати. А от щоб отримати запланований дохід та заплановану прибутковість, потрібно витрати, необхідні для здійснення господарської діяльності, чітко спланувати. Для чого? А для того, щоб якнайшвидше повернути інвестиції, бо гроші з часом дешевшають, та отримати бажаний прибуток (благо), частину якого можна спожити для власних потреб, а частину знову інвестувати з метою інноваційного розвитку бізнесу, накопичення та подальшого розподілу капіталу. Що є безперервним процесом, який ґрунтується на засадах нескінченності.

Протягом діяльності підприємцю постійно необхідно тримати руку на пульсі життя своєї компанії, щоб уникнути збитків, банкрутства, та увесь час органічно розвиватись, примножуючи прибуток. Для цього він має оцінювати ризики, здійснювати фінансово-економічний аналіз, моніторити ринок щодо попиту, цінової політики, новітніх технологій та тенденцій розвитку у своєму сегменті, щоб планувати продажі, враховуючи доцільність витрат (здійснювати аналіз витрат діяльності підприємства). І це просто неможливо без впорядкованого ведення управлінського обліку, що можна легко здійснити за допомогою доступної програми FinDrive. Бо первинний детальний облік в онлайн режимі є кістяком організму усієї компанії, який тримає на собі процес життєдіяльності. А деталізована класифікація витрат у складі управлінського обліку надасть можливість приймати оперативні та динамічні управлінські рішення для раціонального використання обмежених ресурсів та планувати прибутку. Тож у цій статті ми ознайомимося з основними аспектами класифікації витрат в управлінському обліку.

Загальноприйняті принципи класифікації витрат

Кожна компанія** індивідуально підходить щодо деталізації** класифікації витрат, підлаштовуючись під свою специфіку, для зручності сприйняття, здійснення фінансово-економічного аналізу та планування. Саме тому FinDrive дозволяє створювати свої власні, кастомні категорії Витрат та Доходів під специфіку бізнесу. Про те, в цілому, існують загальноприйняті принципи.

Методологічні засади формування інформації про витрати підприємства в бухгалтерському обліку визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (П(С)БО16). Для цілей управлінського облік інформацію про витрати підприємства можна отримати із власних будь-яких джерел якщо це малий бізнес на спрощеній системі оподаткування, а можна отримати із бухгалтерського обліку та класифікувати в залежності від мети (цілі), з якою здійснюють класифікацію (одні й ті ж витрати можуть бути віднесені до різних груп), а саме:
1. Для оцінки запасів і визначення фінансових результатів:

  • вичерпані (спожиті витрати у звітному періоді) й невичерпані (неспожиті витрати у звітному періоді);
  • витрати на продукцію (виробничі витрати) і витрати періоду (невиробничі);
  • прямі (безпосередньо пов’язані з виготовленням продукції чи наданням послуг) й непрямі (не можна безпосередньо обчислити для певного виду продукції чи надання послуг);
  • основні (сукупність прямих витрат на виробництво чи надання послуг) й накладні (загальновиробничі, адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати).

2. Для прийняття управлінських рішень:

  • релевантні (можуть бути змінені внаслідок прийняття певного управлінського рішення) й нерелевантні (не можуть бути змінені);
  • постійні (не змінюються в залежності від обсягів виробництва та реалізації) й змінні (змінюються пропорційно до обсягів виробництва та реалізації);
  • маржинальні (основні прямі змінні витрати на одиницю продукції, товарів чи послуг (на одиницю фактору витрат)) й середні (середня арифметична загальних витрат на одиницю продукції);
  • дійсні (вимагають сплати грошей або витрачання інших активів) й можливі (вигода, яка втрачається, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення).

3. Для контролю і регулювання:

  • контрольовані (можна безпосередньо контролювати) й неконтрольовані (не можна безпосередньо контролювати);
  • планові й непланові;
  • продуктивні (доцільні витрати) та непродуктивні (витрати, що виникли у результаті недоліків в технології та організації діяльності).

Основна класифікація витрат

На практиці підприємці в основному орієнтуються на поділ витрат згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» (П(С)БО3) та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (П(С)БО16)
За видами діяльності витрати поділяють:
1. Витрати від звичайної діяльності:

  • операційні;
  • фінансові;
  • інвестиційні;
  • інші витрати звичайної діяльності.

2. Витрати від надзвичайної діяльності (як наслідок форсмажорних обставин).

Усі витрати можна поділити на прямі та непрямі.

Прямі витрати безпосередньо пов’язані з фактором витрат (виробництвом продукції, реалізацією товарів, наданням послуг чи виконанням робіт). Та можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний вид виробів, товарів чи послуг, і розподілені між ними на підставі техніко-економічних розрахунків.
До цих витрат можуть бути віднесені:

  • сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, закупівельна вартість товарів для продажу, інші матеріальні витрати;
  • заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням послуг;
  • витрати на утримання та експлуатацію обладнання, плата за оренду, амортизація тощо.

Непрямі витрати (загальногосподарські) не можуть бути прямо віднесені до фактора витрат та підлягають розподілу.
До них можуть бути віднесені:

  • адміністративні витрати;
  • загальновиробничі;
  • управлінські;
  • тощо.

Загальна сума витрат, пов’язана з виробництвом продукції, називається повна виробнича собівартість.

Невиробничі витрати включають витрати на рекламу, вчені досліди, витрати відсотків за кредитами, зберігання та транспортування продукції та інші.

Повна собівартість продукції, товарів, робіт чи послуг – це сума повної виробничої собівартості та невиробничих витрат.

До прикладу всі витрати виробничого підприємства групують по визначеним економічно обґрунтованим ознакам:

  • економічна однорідність витрат;
  • спільність їх виробничого призначення;
  • роль у процесі виробництва та реалізації продукції;
  • місця виникнення (центри витрат, центри відповідальності);
  • об’єм виробництва;
  • періодичність виникнення (поточні чи разові);
  • однорідність складу.

У відповідності з прийнятими методами класифікації, витрати групують наступним чином:

  • за економічними елементами та калькуляційними статтями;
  • за поведінкою витрат.

1. За економічними елементами в кожний елемент включають витрати на конкретний вид ресурсів.
Витрати, які утворюють собівартість продукції (робіт, послуг), включають наступні економічні елементи:

  • матеріальні витрати (за мінусом вартості зворотних відходів);
  • витрати на оплату праці;
  • витрати на соціальні заходи;
  • амортизація основних фондів;
  • інші витрати операційної діяльності.

2. За поведінкою витрат характеризують реагування витрат на зміни в діяльності підприємства (на зміни фактору витрат), та поділяють на:

  • змінні витрати, які змінюються прямо пропорційно до зміни обсягів виробництва, реалізації товарів, надання послуг (витрати на сировину, основні матеріали, та товари, оплата праці основних виробничих робітників, витрати на електроенергію та інші);
  • постійні (умовно-постійні) витрати не залежать від зміни фактору витрат (орендна плата, утримання адміністративно-управлінського персоналу та інші). Однак постійні витрати можуть збільшуватись (зменшуватись) у результаті прийняття якого-небудь управлінського рішення (наприклад збільшити або зменшити охорону);
  • частково змінні витрати – це суміш змінних та постійних витрат (наприклад плата та зв’язок може складатись із постійної плати (абонплата) та змінної.

Класифікація за елементами витрат та поведінкою витрат має дуже важливе значення для аналізу, контролю, планування та прийняття оперативних управлінських рішень. Дані щодо витрат за економічними елементами включають у розрахунки до бізнес-плану та приводять у звітності. Управляючи елементами витрат у розрізі постійних та змінних, можна знижувати собівартість одиниці продукції, що збільшить прибуток, та надасть змогу варіювати щодо відпускної ціни. До прикладу, при збільшенні об’ємів виробництва постійні витрати на одиницю продукції будуть знижуватись, що навіть при незмінному рівні змінних витрат в розрахунку на одиницю продукції буде одним з факторів можливого зниження повної собівартості одиниці продукції.

Дану закономірність спрощено можна виразити такою моделлю:

Приклад поведінки постійних витрат

Об'єм виробництва Повна собівартість одиниці Загальні постійні витрати Постійні витрати на одиницю Змінні витрати на одиницю 10 70,00 200,00 20,00 50,00 20 60,00 200,00 10,00 50,00 30 56,67 200,00 6,67 50,00 40 55,00 200,00 5,00 50,00

При плануванні інвестування у певний проект, за допомогою класифікації витрат за поведінкою, можемо розрахувати крапку беззбитковості (об’єм реалізації, при якому повністю покриваються витрати), після досягнення якої підприємство має накопичувати прибуток. Розрахунок крапки беззбитковості у натуральному вигляді можна виразити наступною формулою:

Приклад розрахунку крапки беззбитковості у натуральному вигляді для інвестиційного проекту «Міні Пекарня. Виробництво та реалізація хлібобулочних виробів».

Постійні витрати, середньорічні, грн. 5169209 Змінні витрати, середньорічні, грн. 5137899 Реалізація булочок, середньорічна, шт. 444100 Змінні витрати на 1 виріб, грн. 12 Відпускна ціна, середньорічна, грн. 46 Крапка беззбитковості, шт. 152057 Реалізація булочок середньомісячна, шт. 37008 Крапка беззбитковості, міс. 4 Крапка беззбитковості, гр. 6939118

Приклад класифікації витрат приватного дошкільного закладу за елементами та поведінкою витрат.

Назва статті калькуляції витрат (класифікація за елементами) Класифікація за видом Класифікація за поведінкою витрат Матеріали для сенсорного розвитку (посібники, розвиваючі ігри, практичні зошити, та інше) прямі змінні Розхідні матеріали (аркуші для ламінування, безворсові серветки, папір для малювання, кольоровий папір, клей, ножиці, олівці, фарби, пластилін різних текстур) прямі змінні Оренда нежитлових приміщень для ведення діяльності. прямі постійні Членський внесок у спілку директорів освітнього бізнесу непрямі постійні Витрати на зв’язок (телефон, інтернет) непрямі умовно-постійні Маркетинг та реклама непрямі умовно-постійн Амортизація обладнання для сенсорного розвитку прямі умовно-постійні Поштові, поліграфічні, канцтовари непрямі умовно-постійні Послуги бухгалтера непрямі постійні Оплата праці працівників погодинна прямі змінні Відрахування на соціальні із заробітної плати працівників прямі змінні Оплата праці адмінперсоналу непрямі умовно-постійні Відрахування на оплату праці адмінперсоналу непрямі умовно-постійні

Підсумуємо

Щодо тенденцій сьогодення, то як показала практика, чіткої однорідності щодо ведення витрат в управлінському обліку не існує. Сміливо обліковуйте витрати вашого бізнесу як вам зручно, головне — обліковуйте і контролюйте.
Це вам надасть змогу:

  1. Оцінювати доцільність витрат;
  2. Відслідковувати рентабельність товарів, робіт чи послуг;
  3. Регулювати відпускні ціни;
  4. Приймати рішення щодо знижок;
  5. Виявляти оперативно збиткові види товарів, робіт чи послуг;
  6. Планувати продажі та інвестиції;
  7. Включати у реалізацію нові супутні чи споріднені товари, роботи чи послуги, або відмовлятись від певних категорій
  8. Залучати інвестиції, диверсифікувати інвестування з метою зменшення ризиків;
  9. Відкрити новий напрямок або продати вигідно бізнес в цілому;
  10. Приймати зважені управлінські рішення.

Чим детальніше класифікація витрат, тим більша маневреність у фінансовому моделюванні, розрахунку оптимального сценарію розвитку підприємства.